Афіша фестивалю

 Завантажити афішу фестивалю

7.09.2022	РОМАН ПАЛЕСТЕР. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
10.00	СИМПОЗІУМ, організований Інститутом мистецтв Польської Академії Наук, Архіви Польських Композиторів Бібліотеки Варшавського Університету, Польске Радіо Щецин SA, Вілла Ленца в Щецині, Львівська Національна Філармонія, Львівська Національна Музична Академія, Львівський Державний Музичний Ліцей, Музей Кароля Шимановського в Кропивницькому

---

8.09.2022	Майстер-класи для віолончелістів
13.00	Львівський Державний Музичний Ліцей імені Соломії Крушельницької – викладач проф. Томаш Штраль

---

8.09.2022	Майстер-класи для флейтистів
13.00	Львівський Державний Музичний Ліцей імені Соломії Крушельницької – викладач док.Марія Перадзинська

---

8.09.2022	КОНЦЕРТ. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ
18.00	Мирослав Скорик (1938–2020) – Мелодія Станіслав Людкевич (1879–1979) – Галицька рапсодія Роман Палестер (1907–1989) – Полонези Огінського Фридерик Шопен (1810–1849) – Концерт фортепіано мі-мінор тв. 11 Виконують | Марія Перадзинська (флейта), Анджей Вєрчінський (фортепіано), Симфонічний оркестр Львівської Національної Філармонії, Володимир Сивохіп (диригент)

---

9.09.2022	Майстер-класи для віолончелістів
13.00	Львівська Національна Музична Академія імені Миколи Лисенка – викладач проф. Томаш Штраль

---

9.09.2022	Майстер-класи для флейтистів
13.00	Львівська Національна Музична Академія імені Миколи Лисенка – викладач док.Марія Перадзинська

---

9.09.2022

КОНЦЕРТ. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ

18.00

Фридерик Шопен (1810–1849) – Мазурки тв. 24 соль-мінор №. 1, До-мажор №. 2, Ля-бемоль мажор №. 3, Сі-бемоль мінор №. 4 Скерцо сі-мінор тв. 20, Балада фа-мінор тв. 52 Вступ і Полонез До-мажор тв. 3 віолончель i фортепіано Соната соль-мінор тв. 65 віолончель і фортепіано Роман Палестер (1907–1989) – Прелюдія для фортепіано (1954) Анатолій Кос-Анатольський (1909–1983) – танець з балету Хустка Довбуша Виконують | Марія Перадзинська (флейта), Томаш Штраль (віолончель), Анджей Вєрчінський (фортепіано)

---

10.09.2022	ФОРТЕПІАННИЙ КОНЦЕРТ. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ
18.00	СЕРГІЙ БОРТКЕВИЧ – ФОРТЕПІАННА МУЗИКА Прем’єра CD диску в Україні Виконує | Славомір Вільк (фортепіано)

---

11.09.2022	КОНЦЕРТ. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ
18.00	Борис Латошинський (1895–1968) – Балада Гражина для симфонічного оркестру Роман Палестер (1907–1989) – музика до балету Пісня про землю – концертне виконання Фридерик Шопен (1810–1849) – Концерт для фортепіано фа-мінор тв. 21 Виконують | Славомір Вільк (фортепіано), Симфонічний оркестр Львівської Національної Філармонії, Сергій Хоровець (диригент)

---

12.09.2022	КОНЦЕРТ. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛАРМОНІЯ
18.00	Кароль Шимановський (1882–1937) – I Струнний квартет До-мажор тв. 37 Роман Палестер (1907–1989) – II Струнний квартет (1936) Євген Станкович (нар. 1942) – Струнний квартет №. 1 Виконують | Phoenix String Quartet

---

15.10.2022	ФОРТЕПІАННИЙ КОНЦЕРТ. ОБЛАСНА ФІЛАРМОНІЯ В КРОПИВНИЦЬКОМУ
16.00	Фридерик Шопен (1810–1849) – Ноктюрни Мі-мажор тв. 55 №. 2, Ре-бемоль мажор тв.27 №. 2, Eтюд тв.10 №. 12, Баркарола Фа-дієз мажор тв. 60, Полонез Ля-бемоль мажор тв. 53 Кароль Шимановський (1882–1937) – Прелюдія тв. 1 Роман Палестер (1907–1989) – Прелюдія для фортепіано Виконує | Войчех Кубіца (фортепіано)

---

15.10.2022

КОНЦЕРТ. КОНЦЕРТОВА ЗАЛА ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МУЗИЧНОЇ АКАДЕМІЇ У ЛЬВОВІ

17.00

Ігнацій Ян Падеревський (1860–1933) – Алегро із сюїти соль мажор для струнного оркестру Фридерик Шопен (1810–1849) / опрац. M. Скорик – Прелюдія тв. 28 мі-мінор №. 4, Ля-мажор №. 7, До-мінор №. 20 Роман Палестер (1907–1989) – Полонези Огіньського для малого оркестру Кшиштоф Пендерецький (1933–2020) – Agnus Dei для струнних і струнного оркестру Кароль Шимановський (1882–1937) / опрац. M. Скорик – Тарантела тв. 28 Мирослав Скорик (1938–2020) – Карпатська рапсодія Виконують | Львівський Камерний Оркестр "Академія", Ігор Пилатюк (художній керівник, диригент), Артур Микитка (керівник оркестру, концертмейстер), соліст - Назар Пилатюк (скрипка)

Буклет фестивалю

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•  

Науковий симпозіум "Роман Палестер. Життя і творчість"

Учасники:

• Лех Дзєржановський – автор монографії "Palester" (2021), заступник директора Національного інституту музики і танцю з музики
• Беата Болеславська-Левандовська – професор Інституту мистецтва Польської академії наук у Варшаві. Дослідниця польської музики ХХ-ХХІ ст., голова правління секції музикознавців та член правління Спілки композиторів Польщі.
• Маґдалена Боровець – дослідниця польської музики ХХ-ХХІ ст., співробітниця відділу музичних зібрань Архіву польських композиторів Бібліотеки Варшавського університету
• Пьотр Мацулевіч дослідниця польської музики ХХ-ХХІ ст., керівник відділу музичних зібрань Архіву польських композиторів Бібліотеки Варшавського університету
• Любов Кияновська – професорка Львівської національної музичної академії, членкиня правління Львівської організації Національної Спілки композиторів України, заступниця голови правління Моцартівського товариства у Львові.
• Павел Залейський – скрипаль квартету Apollon Musagète

---

Частина 1

Пьотр Мацулевіч

Палестер народився в 1907 році, в Снятині, недалеко від Чернівців, на межі Галичини та Буковини. Народився як підданий цісаря Франца Йозефа. Його батько був лікарем, він часто змінював місце проживання. Цього вимагала його професія. Тому Снятин не був місцем перших дитячих спогадів Романа Палестера. Після його народження сім’я невдовзі переселилась до Турки. Дитячі роки Романа були пов’язані з постійними подорожами. До 14 років життя йому довелося аж сім разів переїжджати разом із родиною. (Пораховано лише ті місцевості, де вони перебували відносно тривалий час – від двох місяців до двох років). У Турці сім’ю Палестерів застав початок Першої світової війни. Втікаючи, вони певний час жили у Празі, пізніше у Відні. Потім хвора на туберкульоз мама композитора лікувалась у престижному польському курорті біля підніжжя гір Татр –Закопаному. Там Палестер розпочав навчання в школі. Там же, коли Романові було 11, його мама померла. Потім разом з батьком він переїхав до Кракова, де продовжував навчання й почав серйозно займатись музикою. Батько досить швидко зауважив у хлопця здібності й вміло покерував його музичною освітою.

Найважливішим у юнацькій біографії Романа Палестера став Львів. Він провів там лише чотири роки. Але то були надзвичайно важливі роки. Роки формування, коли дозрівали і талант, і особистість. Палестер мав щастя навчатись там у дуже добрій гімназії ім. Казимира Великого. Більш поглиблено вивчав основи музики в консерваторії, де важливими постатями були подружжя Адам і Марія Солтиси. У спогадах, які Палестер написав наприкінці життя та які вдалося опублікувати в чудовому опрацюванні професорки Зофії Гельман у Польському Музичному Видавництві (PWM), в своїх спогадах композитор присвятив львівському періоду особливо багато місця. Підкреслив, що це був період важливий і щасливий.

Численні переїзди в дитячі рокі, можливо, стали причиною того, що пізніше він ніколи не зміг почуватися повністю "в себе". Відразу після закінчення навчання у Львові виїхав до Варшави, де розпочав студії в авторитетній Варшавській консерваторії. Його вчителем був чудовий педагог, може не видатний як композитор, але дуже шанований як педагог – Казімєж Сікорський. Палестер потрапив до цікавого музичного середовища. Відразу були помічені його непересічні здібності. Він мав можливість зіткнутись з великим Каролем Шимановським, який доволі поблажливо висловився щодо одного з його творів. Це не завадило пізніше бачити у Палестері наступника Шимановського. Він навіть певний час боровся з ярликом епігона Кароля Шимановського.

Композиторський дебют Палестера відразу після закінчення навчання був вельми успішним. Його твори виконував у Варшавській філармонії видатний диригент, промоутер молодих талановитих композиторів Гжегож Фітельберг. Потім прийшли міжнародні успіхи. Роман Палестер доволі швидко розпочав діяльність у Міжнародному товаристві сучасної музики, зокрема в його польській агенції – Польському товаристві сучасної музики. Брав участь у фестивалях, під час яких виконувались його твори. Одним із великих успіхів композитора й водночас одним із небагатьох музичних споминів про молодість в Україні був „Танець з Осмолоди”, навіяний враженнями від гуцульського фольклору, але без використання цитат. Пізніше також балет „Пісня про землю” та чимало інших творів виконувалися з великим успіхом. І позиція Романа Палестера дуже швидко зростала.

Все перервала Друга світова війна. Її початок застав композитора у Варшаві. Як і багато інших митців того часу він мусів заробляти на життя, граючи у кав’ярнях. Подібними речами у той час займалися великий Вітольд Лютославський та Анджей Пануфнік. Під час війни Палестер пройшов через багато випробувань. Був заарештований німцями. Ув’язнений. Але щасливо пережив війну, мешкаючи в різних місцевостях подалі від Варшави. Після війни брав дуже активну участь у відбудові музичного життя. Був  однією з найважливіших постатей цього періоду. Йому доручали відповідальні посади. Був професором і проректором Краківської музичної академії, членом Видавничої ради Польського Музичного Видавництва. Його твори виконувались, видавались. Але також почали з’являтися поважні проблеми. Головною проблемою був тиск з боку комуністичної влади, яка намагалась щоразу більше контролювати музичне життя, творчу діяльність. Це почало дуже гнітити композитора. 

Беата Болеславська-Левандовська

У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, Польща опинилась у сфері впливу Радянського Союзу. Це мало великий негативний вплив не лише на життя поляків, всього суспільства, а й на культурну політику, ставлення держави до митців. Роман Палестер, так само, як його колеги з музичного середовища, в першу чергу почав працювати для відбудови музичних структур, музичного життя. Це йшло паралельно з інтенсивною композиторською роботою, хоча тут варто підкреслити, що Роман Палестер багато написав також і під час війни.

Після того періоду, арешту гестапо, Палестер уникав столиці. Багато часу проводив у Єнджейові та в маєтку своєї дружини під Краковом. Перебування на селі сприяло творчій праці. Завдяки цьому сьогодні тішимося такими його творами, як Соната для двох скрипок і фортепіано (закінчена ще у 1939 році), Другий струнний квартет і Третій струнний квартет, Скрипковий концерт. Це воєнні твори. Існує міф про знищення всіх воєнних творів Палестера. Цей міф з’явився, бо багато митців дійсно втратили у роки війни свої твори. Це стосується передусім варшавських композиторів, які під час Варшавського повстання, під час бомбардувань Варшави німцями втратили весь свій доробок. Палестера це щасливо оминуло.

Після завершення воєнних дій, на переломі серпня-вересня 1945 року в Кракові був організований фестиваль польської сучасної музики і перший післявоєнний з’їзд композиторів. На ньому митці, які пережили війну, хотіли зустрітись і дізнатись, що відбувалось з колегами під час війни, хто яку музику писав. Хотіли обговорити, як буде виглядати їхнє майбутнє. В Кракові, бо Варшава лежала в руїнах. Музичне життя після війни швидше відроджувалось у Кракові. Там власне й оселився Роман Палестер. Із Кракова через два роки, у 1947-му, він вирушив у Париж.

Початково Палестер не планував емігрувати. Постійно утримував контакт із батьківщиною. Але після опускання так званої залізної завіси, запровадження жорсткої культурної політики по відношенню до митців, нав’язування композиторам соцреалізму в 1949 році Роман Палестер вирішив, що до Польщі не повернеться.

Лех Дзєржановський

Від січня 1947-го року Палестер жив у Парижі. Жив легально, як член і представник Спілки польських композиторів. Дружина працювала для Польського Музичного Видавництва (PWM). Контакти з Польщею були інтенсивними. Але Палестер від самого початку усвідомлював, – адже він був інтелектуалом, дуже начитаною людиною – куди веде комунізм, який ще не до кінця продемонстрував свої кігті.  Вже в 1947 році він почав думати над альтернативним рішенням: якщо справи будуть поганими – слід переїхати до Америки. Цей епізод у його біографії мало знаний, нам бракує відомостей. Але знаємо, що він писав листи до Вєжиньського, інших друзів, до Вітольда Малцужиньського. Дуже докладно вивчав можливості емігрувати до США. Ці старання призвели до його подальшої роботи в Мюнхені, оскільки про Палестера дізналися в колах, які невдовзі створили Радіо "Вільна Європа" спочатку в Нью-Йорку, а потім у Мюнхені.

Беата Болеславська-Левандовська

Після другої світової війни багато польських митців опинилися за кордоном. Там утворилися осередки вільної думки про Польщу. Передусім це часопис "Культура", який видавав Єжи Гєдройць у Парижі, а потім у Мезон Ляффіт під Парижем. З 1952 року почала діяти польська секція Радіо "Вільна Європа", яку підтримували американці. Там невдовзі почав працювати Роман Палестер.

Фрагмент радіопередачі

Дикторка: Це польська секція Радіо "Вільна Європа".

Перед мікрофоном Роман Палестер

Роман Палестер

Близько року я працюю над масштабною композицією для великого, досить складного виконавського апарату – солістів, хору та оркестру. Це буде ораторія, а точніше сценічна кантата на текст великого французького поета Оскара Мілоша "La Mort de Don Juan" – "Смерть Дон Жуана".

Пьотр Мацулевіч  

У 1951 році його виключили зі Спілки польських композиторів. З’явилася неформальна вказівка, що його музика повинна зникнути з усіх концертних програм. Не можна було взагалі про нього згадувати. Співпраця з "Вільною Європою" призвела до повної заборони Палестера в Польщі. Комуністи ніколи жодному працівнику Радіо "Вільна Європа" вибачити не могли.

Беата Болеславська-Левандовська

Натомість формальним рішенням влади стало припинення підготовки до видання творів Палестера. Ця підготовка продовжувалася навіть під час перебування Палестера у Парижі. Тим займалося Польське Музичне Видавництво, яке представляло інтереси польських композиторів. Воно стало єдиним музичним видавництвом у Польщі. Ще до 1950-го року композитор вів переписку з директором видавництва Тадеушем Охлєвським, контактував із Зигмундом Мицєльським, головою Спілки польських композиторів. Охлєвський і Мицєльський намагалися пояснити Палестеру, а також ще принаймні двом важливим польським композиторам, які перебували в Парижі, Антонію Шаловському та Міхалу Спісаку, що настав останній момент для повернення до Польщі.

Ситуація ставала щоразу складнішою. Надалі неможливо було зберігати стан речей, щоби композитор проживав у Парижі й утримував контакти з батьківщиною. Врешті на Заході з’явилася інформація, що Палестер, як це тоді говорилось, "обрав свободу". Тобто, він отримав статус політичного біженця. В Польщі, як ми вже згадували, це негайно призвело до відповідної реакції. Було заборонено видавати й виконувати його твори. З часом виникла величезна пустка в свідомості польських меломанів, польського музичного середовища не лише стосовно його музики, а й щодо інформації про нього, пустка в уявленнях про те, ким є Роман Палестер і його музика.

Лех Дзєржановський

Важливо, що в еміграції Палестер не просто писав, а писав досить інтенсивно, незважаючи на зайнятість на Радіо "Вільна Європа". Його творчість постійно еволюціонувала. Інші польські композитори, що жили в Парижі, Шаловський та Спісак, наче застигли у певній стилістичній нормі. Це можна трактувати як позитив, вірність собі, але теж і як відсутність розвитку. Натомість Палестер безперервно шукав нових рішень, дуже добре орієнтувався в тому, що відбувається в світі. Однак про його творчість у Польщі знали щоразу менше, і навіть ґрунтовні музикознавці, дослідники сучасної музики, зокрема, Богуслав Шефер, не завжди знали, що він робить. Палестеру було дуже боляче, коли траплялись на очі статті в музичних енциклопедіях, що закінчувались на його довоєнних творах. Або коли говорилося, що він був головним представником музичного неокласицизму в Польщі. Це було дуже, я би сказав, односторонньою правдою.

Беата Болеславська-Левандовська

Ще більшого болю йому довелося відчути вже після 1956-го року, коли в Польщі наступила політична відлига. З’явився фестиваль "Варшавська осінь". Видавалось, що творчість митців, які емігрували, буде повертатися до культурного, музичного життя Польщі. Дійсно, наприкінці 1950-х років твори Палестера з’явились на польських естрадах. Під час другої "Варшавської осені" в 1958-му році навіть виконувалася його Четверта симфонія. Але від початку 1960-х років лещата цензури знову стиснулися. Знову почали знімати з програм митців, які залишилися в еміграції. Це, на жаль, зачепило також і Палестера. Зачепило й Анджея Пануфніка, який також перебував в еміграції. Вони не могли цього зрозуміти. Вони це сприймали як подвійну зраду середовища їхніх колег у Польщі. Адже вже можна було говорити про польську музику, виконувану на Заході. Польська музика потужно, головне завдяки "Варшавській осені" завойовувала радіо та концертні майданчики нової музики в Європі, пізніше в Сполучених Штатах. Натомість навколо деяких імен, зокрема навколо Палестера, надалі була тиша. Не можна було про них говорити.

Пьотр Мацулевіч

Повернімося до біографії Романа Палестера, який продовжував працювати для Радіо "Вільна Європа". Цього комуністична влада пробачити йому не могла. Якби не ця співпраця, можливо, віконце для його присутності серед польських виконавців було би відкритішим. Можливо, його партитури повернулися б до видавництв.

Якби там не було, Палестер після 1952-го року впродовж наступних років інтенсивно займався журналістською, публіцистичною діяльністю на Радіо "Вільна Європа". Вів дуже цікаві освітянські авторські програми, наприклад, "Музика долає кордони". Він концентрувався на презентації польським слухачам невідомої їм до започаткування "Варшавської осені" сучасної, найновішої західної музики. В іншій програмі "Вікно на Захід" він презентував здобутки в різних сферах культури. Був видатним ерудитом. Розповідав про літературу, мистецтво, виставки, археологічні знахідки. Охоплював дуже широкий спектр тем, про які, ймовірно, польська аудиторія не могла почути з інших джерел. Звертався також до тематики суспільної та політичної, не шкодуючи критики на адресу комуністичної влади. Зрозуміло, що владі це не подобалося, тому композитора в Польщі замовчували.

Але згадаймо ще і про його невдачі у відносинах з видавцями. Це також була суттєва перешкода для розповсюдження музики Палестера. Багато польських композиторів, не обов’язково представників еміграції, були добре представлені на Заході завдяки активним видавцям. Палестер шукав видавців, але був надто вимогливим автором. Важким у співпраці. Це не сприяло успішним контактам. Зрештою, він уклав договір з дуже поважним італійським видавництвом Сувіні-Дзербоні. Видавництво друкувало його твори, але не здійснювало належної промоції. Це було істотною причиною слабкої присутності Палестера на міжнародній, європейській сцені.

Лех Дзєржановський

На мій погляд, ця невдача мала кілька причин. Я би з Вами до кінця не погодився. Видавництво Сувіні-Дзербоні зробило одну дуже важливу річ. Воно заохотило Палестера до написання опери. І ця опера мала спочатку великий  успіх, а потім виявилась його своєрідним прокляттям. Це його єдина завершена опера "Смерть Дон Жуана", написана на основі поеми Оскара Мілоша. Опера була представлена в 1961 році на конкурс Італійської секції Товариства сучасної музики. Вона отримала перше місце. До того ж із великим відривом. Варто звернути увагу, що Палестер створив цю оперу, не полишаючи інтенсивної праці на Радіо "Вільна Європа". Паралельно він писав й інші твори. Це демонструє широту його зацікавлень, а також здатність багато й ефективно працювати в різних сферах. Премія за перемогу в конкурсі становила 1 мільйон лір, і це не було якоюсь приголомшливою сумою. Найважливішою частиною нагороди мала стати постановка опери в театрі Бергамо, в Італії. Однак Палестера знову спіткала невдача, ця постановка не була реалізованою. Відбулось лише концертне виконання в Брюсселі, у 1965 році. У повній версії опера була поставлена в Польщі вже після смерті композитора.

Друг Палестера, знаменитий диригент Богдан Водічко, дуже шанований як популяризатор нової музики, двічі намагався впровадити оперу на сцену. Спочатку, коли був директором Великого театру у Варшаві, який тоді відбудовувався. Відомо, як це закінчилося. Потім, коли працював у Лодзі, він знову хотів здійснити постановку "Смерті Дон Жуана". Виконав там балет "Пісня про землю". Це вдалося, бо було вже після 1977 року, коли була знята заборона цензури. Але Водічко не впровадив "Смерть Дон Жуана" на сцену театру, бо його звільнили з посади. Можна сказати, Палестеру  не щастило. І цей нефарт призвів до того, що навіть коли після 1977 року була знята офіційна заборона цензури стосовно прізвища Палестера (і Пануфніка також), нічого не сталося. Не відбувся жодний перелом. Лише окремі твори Палестера з’явились на афішах, з інтервалом аж у два роки. Не видно було жодного зацікавлення його творчістю. Гадаю, це сильно вплинуло на появу певної гіркоти й розчарування, характерних для композитора в останні роки його життя.

Пьотр Мацулевіч

Коли Палестер пішов на пенсію, завершивши у 1972 році свою співпрацю з Радіо "Вільна Європа", він оселився в Парижі. Це місто він любив найбільше з-поміж міст Заходу. Там він надалі компонував. Робив нові редакції раніше створених опусів, особливо наприкінці життя, у 1980-х роках. Писав часом цілком нові версії на основі існуючих творів. Ця надзвичайно цікава творча діяльність майже не мала резонансу.

Лех Дзєржановський

У 1983 році несподівано вдалось організувати приїзд Палестера до Польщі. Сталося це передусім завдяки Тересі Хиліньській, яка познайомилася з ним і захопилася його творчістю. Їй вдалось ініціювати виконання "Te Deum", написаного для Івана Павла ІІ. Однак це сталося в дуже несприятливий момент.

Пьотр Мацулевіч

Нагадаймо нашим слухачам, що це був 1983 рік. Минуло два роки відтоді, як у розпал маніфестацій "Солідарності" в Польщі було запроваджено воєнний стан. У цей час взагалі важко було собі уявити візит композитора з еміграції, але все ж таки Палестеру вдалося приїхати до Польщі. Влада проігнорувала його присутність, а музичне середовище прийняло з холодною стриманістю.

Лех Дзєржановський

Скоріше з байдужістю. Не всі знали, не всі вірили, що він приїде. Тому, коли він приїхав, на летовищі його зустріла купка людей. Почасти добрих знайомих, почасти випадкових. Є великий контраст між цим приїздом Палестера і тріумфальним приїздом Пануфніка. Коли Пануфнік прилетів до Польщі у 1990-му році, його зустрічав тодішній ректор музичної академії. З фанфарами, з великими почестями. На "Варшавській осені" виконали аж кільканадцять творів Пануфніка. Це було безпрецедентним, щоб одному композитору присвятили стільки місця.

Палестер у кінці свого життя, працюючи над автобіографією, на жаль, незакінченою, написав знаменні слова: "Я завжди помилявся у політиці". Гадаю, в цьому щось є. Не лише через вірність своїм принципам і свій складний характер, але й унаслідок нещасливих збігів обставин, він постійно був, так би мовити, "у синкопах" з часом.

Беата Болеславська-Левандовська

Під час його відсутності виросли нові покоління композиторів і слухачів. Не обов’язково цих нових слухачів цікавив якийсь там Роман Палестер, про якого вони щось там чули від своїх учителів чи старших колег. Друга справа – це клопіт з нотним матеріалом. Палестер писав твори складні та, переважно, масштабні. Для великих виконавських колективів. Тож нелегко було підготувати їх виконання. Та все ж після 1977-го року йому трапився наступний від часів відлиги кінця 1950-х років сприятливий момент. До Палестера знову звернулось Польське музичне видавництво. Це була, можна сказати, третя спроба його співпраці з головним музичним видавництвом Польщі. Звичайно, на інших умовах. Минулий директор Тадеуш Охлєвський, з яким він дружив із часів війни, на той час помер. Новим директором був Мєчислав Томашевський. Видавництво доклало багато зусиль, щоби принаймні частину творів Палестера видати. Однак було це нелегко, про що сьогодні вже згадувалося. Палестер був перфекціоністом. Він прагнув досягти досконалості в процесі приготування творів до друку. Увесь час знаходив нові помилки.

На зламі 1970–1980-х років найбільш важливим стало те, що в Польщі він зустрів вже згадану Тересу Хиліньську і чудову музикознавицю Зофію Гельман. Згодом, наприкінці 1990-х років Зофія Гельман написала монографію, присвячену Романові Палестеру. Завдяки знайомству з цими двома музикознавицями Роман Палестер у заповіті довірив усю свою творчу спадщину Університетській бібліотеці у Варшаві.

Пьотр Мацулевіч

Роман Палестер помер у Парижі в 1989 році, дуже важливому для історії Польщі. Це був рік перших частково вільних виборів, які зрештою дозволили нашій країні долучитись до грона демократичних країн. Палестер, який все життя про це мріяв і за це боровся, до цього моменту не дожив. Вже після смерті композитора побачила світ блискуча монографія професорки Зофії  Гельман. Були сподівання, це стане переломним моментом у сприйнятті творчості Романа Палестера. Дійсно так сталося. Однак, лише в середовищі музикознавців, але не в сфері концертної діяльності. Тому група людей, які тут зараз знаходяться, і ця група є значно ширшою, взяла собі за завдання повернути музику Палестера до концертних залів та сприяти її записам на дисках. За життя композитор не дочекався ані монографічної платівки, ані присвяченого виключно його творчості CD-альбому.

Маґдалена Боровєц

Що відбулося від того моменту, коли спадщина Палестера опинилася в Бібліотеці Варшавського університету? З’явилась інспірація спочатку трохи зовнішня в постаті Лєха Дзєржановського, на той часу Голови Фонду "П’ята Есенція". Він нас надихнув на дії, які б "оживили" цю спадщину. Наша звична роль бібліотекарів – це опрацювати, приготувати до використання, зробити доступним. Був потрібен певний імпульс, щоби ця музика могла зазвучати, а не лише досконало зберігалась. Колектив почав розростатись, між нами зав’язалися дуже приязні стосунки на основі усвідомлення вартості цієї справи. З’явились перші ініціативи, пов’язані з записами компакт-дисків, організацією конференцій, фестивалів, виставок.

З’явилося 10 компакт-дисків, які презентують музику Палестера. З раніше зовсім невідомої творчості виникла жива музика. З’явились книжки. Це не лише монографія пані професорки Гельман, але і спогади композитора, про які вже говорилося. Зараз почався процес видання публіцистичних текстів і власне аудіопередач, які впродовж двадцяти років провів Роман Палестер на Радіо "Вільна Європа". Це три томи літературної спадщини Романа Палестера. Ми вже видали перший том. Два наступні вийдуть цього року. З’являться вже цього року наступні компакт-диски. Маємо велику надію, що розпочався процес, який вже не вимагатиме безпосередньо тільки нашої інспірації, нашої діяльності. Цей імпульс нарешті вийшов за межі вузького кола ентузіастів і вийшов далеко поза стіни Університетської бібліотеки. До творчості Романа Палестера вже звертаються зовнішні інституції, його музика з’являється в концертах за кордонами Польщі, його композиції включаються до репертуару виконавців на конкурсах польської музики.

Лех Дзєржановський

Палестер виразно виловив своє бажання, щоби твори, які він передав Бібліотеці, були доступними для музикантів. Могли стати плодом їхньої творчої роботи. І не йдеться про те, щоби хтось це видав за великі гроші, закрив на ключ і нікому не дозволяв користуватись. Головне, щоб це жило.

Магдалена Боровєц

Зараз є дуже добрий момент, коли ми можемо звернутися до молодих адептів музики в країні, яка бореться за свободу. З посланням про те, що творчість людини, для якої свобода була завжди найголовнішою цінністю, незважаючи на несприятливі обставини життя, є завжди великою. Це може бути заохоченням для молодих музикантів з України, до яких ми скеровуємо ці слова. Я не маю сумніву, що якби композитор був із нами, то закінчив би цю зустріч словами "СЛАВА УКРАЇНІ"!

---

Частина 2

Любов Кияновська

Львівська консерваторія в часах Романа Палестра, тобто в 1922- 1925 роках переживала не найкращі часи. Прошу собі усвідомити: нещодавно закінчилась війна. Під час Першої світової війни більша частина професорів і чимало студентів виїхали до Відня і там їх навчав Станіслав Нєвядомський. Не всі повернулися після війни до Львова. Тож перед тодішнім директором, Мєчиславом Солтисом стояло дуже складне завдання повернути той високий рівень, завдяки якому Львівська консерваторія була знаменитою.

Роман Палестер мав щастя навчатися у Мєчислава Солтиса в класі композиції та його дружини Марії Солтис в класі фортепіано.  По-перше, сам Солтис знаходився в розквіті сил, адже це була остання декада його діяльності і як директора львівської консерваторії, і як професора композиції, контрапункту, теорії, оскільки він помер у 1929 році. Отже, Солтис старався у ті важкі часи передати своїм студентам усе, що тільки міг найкраще. Нагадаю, що він мав прекрасну освіту, адже був студентом Паризької консерваторії, де вчився в самого Каміля Сен-Санса. Був уже тоді відомим композитором, опери якого виставлялись на сцені львівського театру. Це означає, що Роман Палестер мав можливість отримати найкращу композиторську науку, яку тільки в ті часи міг здобути. З другого боку, Марія Солтис презентувала піаністичну школу, яка також була однією з найкращих. Адже засновник львівської школи Кароль Мікулі, учень і асистент самого Шопена, дуже старанно дбав про шопенівські традиції, й ніде інде Палестер не міг би так пізнати основи шопенівського піанізму, як у Львові. Крім цього, незважаючи на дуже важкі часи, в ці роки музична культура розвивалася досить потужно. Неймовірно, але, незважаючи на важкі часи, до Академії не лише дуже швидко повернулись педагоги, які працювали там раніше, а й прийшли нові. Кількість студентів теж було доволі імпонуючою.

На початку 1920-х років у Львівській консерваторії навчалося понад тисячу студентів. Я  би ще хотіла звернути увагу на те, що не тільки консерваторія, а й інші осередки музичної культури працювали тоді доволі цікаво. На сцені міського театру ще не дійшло до тієї кризи, яка власне стала такою небезпечною на початку 1930-х років. Ще виставлялися численні польські опери. Головною позицією в репертуарі був Монюшко. Але ставилися також і опери Вагнера, якими славився львівський театр. І опери Пуччіні. Львів завжди йшов нога в ногу з естетичними течіями свого часу. Також поступово відновлювались філармонійні концерти. І це не лише завдяки виступам львівських музикантів. На гастролі дуже часто приїжджали найкращі тогочасні музиканти. В ці роки відвідав Львів також і Кароль Шимановський. Тож бачимо, що незважаючи на дуже важкі економічні часи та фінансові проблеми, у Львові Палестер мав можливість здобути дуже високий рівень музичної освіти, і це навчання стало основою формування його власного композиторського стилю.

---

Частина 3

Лех Дзєржановський

З нами є Павел Залейський. Скрипаль. Перша скрипка  Apollon Musagète Quartet. Музикант, який дуже багато зробив для Палестера. Ми вже говорили, як важко було повернутись до творчості композитора, якого викреслили з мистецтва в середині його творчого життя через жорстокий вирок історії. Писати про нього, робити виставки – це дуже важливо, але без живого звучання його музики це небагато вартує. Найважливішою справою є те, щоби твори композитора виконувалися. Палестер підкреслював, що не хотів, аби про нього писали наукові роботи. Він хотів, аби музиканти грали його музику. Це не є просто. І за свого життя, особливо під кінець, він мав свідомість, що його музика виконувалась надто мало.

Як це сталося, що нам вдалося запалити тебе, твоїх приятелів, твою дружину, піаніста Якуба Тхожевського, колег з квартету. З чого це почалося? Мабуть, почалося з Сонати для двох скрипок і фортепіано. Розкажи, як це було, здається, тобі зателефонував Куба Тхожевський і спитав, чи ти не заграв би з ним цей твір.

Павел Залейський

Так, це було саме так. Куба шукав партнерів для виконання чи, властиво, для запису Сонати для двох скрипок і фортепіано. Запропонував нам і прислав ноти. То був рукопис, бо Куба тоді тільки працював над тим, щоби зробити чистовий нотний текст у комп’ютері. Але цей рукопис мене підштовхнув до дальших відкриттів. Думаю, що кожний виконавець мріє й хоче виконувати композиції, які є йому цікаві.  Які є для нього також і викликом. І мені здається, що ця інспірація, зацікавлення та виклик, ось ці три елементи привернули мою увагу, коли я дивився на партитуру цього твору. Потім, заглиблюючись у його композиторську мову, я відкрив, що, як на мене, ця мова є дуже ідіоматичною, дуже цікавою, дуже різною. З іншого боку вона нагадує мені композиторів передусім польських, але й не лише польських. Я мав таке враження, що віднайшов таку бракуючу ланку, що, як я відчував, десь мала бути. Але я не знав, що саме це має бути. І лише, подивившись на партитуру власне Сонати для двох скрипок і фортепіано, я побачив такий собі пазл, якого бракувало. Завдяки йому мені ніби відкрилася вся картина, всі взаємозв’язки, логічна цілісність.  І це був той момент, коли я сказав: це є те, що я би хотів грати.

Лех Дзєржановський

Потім тобі вдалося, що було непросто, намовити трьох своїх колег з квартету. Ваш квартет мав уже за собою фантастичний успіх у Мюнхені (до речі, у місті, де Роман Палестер жив 20 років, хоча й не любив його в зв’язку зі своїм драматичним воєнним досвідом). І ваш квартет, після великого успіху, будучи так би мовити "на хвилі", присвятив великий відрізок часу праці над двома квартетами Палестра, які є досить складними. Скільки часу вам зайняло, щоби це так приготувати, щоби це надавалось для запису?

Павел Залейський

Виходить, мушу сказати, що це ніби моя заслуга. Ця музика надихнула мене і дала мені велику силу переконання, як ніби хтось мені сказав: "Слухайте, є супермузика, є два квартети – Другий і Третій, а Третій існує ще й в кількох редакціях". Мене ніби запитали: "Чи вважаєш, що це щось гарне?" І я відповів: "Так, я можу дати руку на відруб, але я впевнений, що це буде щось доброго. Хоча це не буде легко". Я відразу сказав, що це не буде легко. Це не так, що можна покласти ноти на пульт і відразу виконати. Але мені видалося, що я настільки перейнявся цією музикою, що я є в стані "заразити" цим захопленням інших. Як було вже сказано, наш квартет виконував багато польської музики, але це не було так, що ми вже все грали і можемо легко зіграти будь-які твори. Так, ніби їх хтось нам поклав, як на тарілочці. Ризик був досить великим.

Лех Дзєржановський

Чи твої колеги потім не мали претензій, що так багато сил, що так багато часу змарнували?

Павел Залейський

Точно ніколи не прозвучали слова, що хтось змарнував свій час. Якщо говорити взагалі про мистецтво, то воно часто вимагає подолання викликів. Як я казав, це не є легка для виконання музика. Сюди треба вкласти переконання і трохи позитивної енергії. Те, що я спостерігаю в митців (а я спостерігаю різні реакції), то чимало з них, і учасники нашого квартету також, оцінили дуже високий рівень композиторської техніки. Бо кожен для себе знаходить дещо інші речі.

Лех Дзєржановський

Є також емоції, а є інше, є чиста техніка.

Павел Залейський

Так, є також емоції, але це написано на дуже високому рівні. І це може бути для когось цікавим. Як для мене й інших теж. Цікава є його музична мова, відмінна від інших. Відомо, що контакт Палестера з виконавцями був не таким хорошим, як він того б хотів. Але завдяки цьому його мова розвивалась без компромісів. Можу навести такий приклад. Якби автор прийшов до нас з подібною композицією, то хтось із нас сказав би йому, що це незручно виконувати. Бо це якось "не вкладається", або тут "незручно", або тут ти міг би написати інакше. І через те, що Палестер порівняно з іншими композиторами, зокрема з Шимановським, був у певному сенсі ізольований (але в позитивному сенсі), його мова могла розвиватись "без впливів" з боку виконавців. Завдяки цьому його мова є дуже оригінальною.

Лех Дзєржановський

Погоджуюсь, але не сумніваюся, що Палестер не пішов би на жодні поступки, які би не визнав доречними. Зрештою, колись у листі до Євгенії Уміньської, яка була фантастичною, властиво єдиною за його життя виконавицею його Скрипкового концерту, Палестер написав: "можеш все змінити, за винятком того місця, де я написав кластер. Цього не можна змінювати, а все решта – так". Це, ясна річ, був жарт. Палестер мав надзвичайне почуття гумору. Часами дуже в’їдливе. Однак він, зрозуміло, зважав на особу виконавця.  Маємо гарний приклад у випадку виконання його Альтового концерту Стефаном Камасою, коли Палестер запитав Камасу, чи йому все "лежить" і Камаса написав: "Так, все прекрасно, але в декількох місцях я би зробив зміни". І Палестер зробив ці зміни. Але думаю, що зробив це тому, що був певний, що це зміни на краще. Бо їх запропонував добрий виконавець. Але, якби хтось захотів просто полегшити собі завдання, то Палестер би не погодився, сказавши: "Ні, легко тут не буде". Зрештою, Марек Древновський, який виконував його фортепіанні твори, розповідав, що в Парижі, коли він грав твори Палестера і Кісєлєвського, то Кісєлєвському все дуже подобалось, репетиції були короткими, а Палестер мучив його без перерви. Думаю, що Палестер був настільки сильною особистістю, що не дозволив би надто багато.  Але вважаю, що він таки чимало втратив через те, що не мав контакту з видатними виконавцями. Хоча в чомусь, можливо, це й принесло користь. Тож це є дуже цікаво.

Диск квартетів Палестера виданий фірмою "Universal Music Polska", і ми цим дуже тішимося. Інші CD з музикою Палестера видав Warner. Це також відома фірма. Але диск Universal Music Polska має особливу цінність, бо важливим є авторитет марки. Власне Universal увійшов у цей проєкт тому, що це саме ваш квартет це виконував. Ти хотів би, щоби праця над Палестером тривала далі. У нього не так багато творів для скрипки, але є один дуже важливий.

Павел Залейський

Так, є один дуже важливий. Це стало моєю мрією відтоді, коли я зіткнувся з нотами цього твору. Це Скрипковий концерт, який існує в кількох версіях. Офіційно в трьох. На мою думку, найбільш цікавою й безкомпромісною є перша версія, яку б я хотів записати. Звичайно, цей Концерт дуже монументальний. Практично симфонія. Зважаючи на великий склад оркестру і тривалість твору. На мою думку, це один із найважливіших польських скрипкових концертів.

Лех Дзєржановський

Якби не фатальні історичні події… Адже цей концерт неодноразово виконувала Євгенія Умінська. В Англії, у 1946 році, ще з Гжегожем Фітельбергом. Потім неодноразово в Польщі. Також у Празі. Востаннє в 1950 році у Варшавській філармонії. Зрозуміло, що потім не можна  було його виконувати. Зрештою, не було з чого. Нот не було. Якби Євгенія Уміньська могла його й надалі виконувати, то, найімовірніше, це був би один із найбільш відомих польських скрипкових концертів. На жаль, так не сталося. Палестер потім пробував цей концерт два рази змінювати. Властиво, з’явилися два нові концерти. Правду кажучи, це є окремі твори. І я думаю, що цей перший варіант, написаний під час війни і виконаний вперше у 1946 році, заслуговує на те, щоби його грати. Але це є дуже складний концерт для виконання. Він вимагає великого оркестру. Вимагає також скрипаля, який має сильний звук, так щоб він міг бути партнером для оркестру. За форматом його можна порівняти з Брамсом. Не за стилем, але за форматом. Адже це не є концерт, в якому скрипка виводиться на передній план. Тут скрипаль має мати надзвичайні вміння, щоби бути рівноправним партнером оркестру, та й оркестр мусить бути на дуже високому рівні.

Павел Залейський

Це власне, є Концерна симфонія.

Лех Дзєржановський

Дійсно так. Але маймо надію, що колись цю мрію нам вдасться реалізувати. У справі повернення музики Палестера на естради вже багато зроблено. Однак ми поки що є лише в половині дороги.

Згадаймо, що ці компакти, які вдалося видати, це справа так насправді вже великої групи людей, яких вдалося зацікавити Палестером. Це і диригент Лукаш Борович, який взявся за оркестрові твори, і ціла плеяда солістів, про що ми вже згадували.  Якщо говорити загалом про справу відродження музики Палестера, то фундаментальним чинником є тут захоплення невідомим митцем і переконання, що це є той митець, якому я хочу дати свій голос. І дуже тішуся, Павле, що твоє захоплення, яке було на початку знайомства з Палестером, триває, і маю надію, що ще декілька речей ми зробимо.

Павел Залейський

Я би дуже тішився.

Хроніка фестивалю

Фестиваль у медіа

16.09.2022:

  Український інтернет-журнал "Музика" | "Перші підсумки фестивалю 'Видатні митці'" (рецензія, автор О.Полячок)

13.09.2022:

  Radio Szczecin | "Phoenix String Quartet na Międzynarodowym Festiwalu WIELCY TWÓRCY we Lwowie"

12.09.2022:

  Radio Szczecin | "Sławomir Wilk z Lwowskimi Symfonikami na Międzynarodowym Festiwalu WIELCY TWÓRCY w Ukrainie"

11.09.2022:

  Radio Szczecin | "Premiera płyty Sławomira Wilka na Międzynarodowym Festiwalu WIELCY TWÓRCY w Ukrainie"

10.09.2022:

  Radio Szczecin | "TRIO Peradzyńska, Strahl, Wierciński zachwyciło na Międzynarodowym Festiwalu WIELCY TWÓRCY we Lwowie"

09.09.2022:

  Radio Szczecin | "Peradzyńska i Wierciński owacyjnie przyjęci na Międzynarodowym Festiwalu WIELCY TWÓRCY we Lwowie"

08.09.2022:

  Офіційний вебсайт Львівської обласної військової адміністрації | "Львівська національна філармонія запрошує на Міжнародний музичний фестиваль 'Великі Творці – Роман Палестер'"

  Radio Szczecin | "Maria Peradzyńska i Andrzej Wierciński zainaugurują Międzynarodowy Festiwal WIELCY TWÓRCY we Lwowie"

07.09.2022:

  Львівська національна музична академія ім. М.Лисенка | "Міжнародний музичний фестиваль 'Видатні Митці' присвячений Роману Палестеру"

  Radio Szczecin | "Roman Palester patronem Międzynarodowego Festiwalu Muzycznego WIELCY TWÓRCY w Ukrainie"

  Radio Szczecin | "Rozpoczyna się Międzynarodowy Festiwal Muzyczny WIELCY TWÓRCY w Ukrainie"

  Zaxid.net | "В Україні відбудеться фестиваль творчості Романа Палестера"

06.09.2022:

  Радіо Максимум | "Великі Творці: У Львові стартує фестиваль пам'яті видатного українця Романа Палестера"

  Гал-інфо | "В Україні відбудеться фестиваль, присвячений творчості Романа Палестера"

05.09.2022:

  Львівська національна філармонія | Прес-анонс фестивалю

  Телеканал ESPRESO.TV | "Львівська філармонія та Асоціація першокласних ініціатив зі Щецина організували новий міжнародний фестиваль 'Великі Творці – Роман Палестер'"

  Leopolis.News | "У Львівській філармонії стартує фестиваль, присвячений творчості Романа Палестера"

03.09.2022:

  Український інтернет-журнал "Музика" | "Польська й українська музика на міжнародному музичному фестивалі 'Видатні митці'" (анонс, автор - О.Полячок)

  Інформаційний портал "Гречка" | "Кропивницький – одне з міст, де пройде міжнародний музичний фестиваль"