Початок проєкту сягає 2018 року, коли етномузиколог Олександр Терещенко – науковий співробітник КЗ "Кропивницький музей музичної культури ім. Кароля Шимановського" (з 1995 р.) та Лабораторії етномузикології при Національної Музичної Академії України ім. П. Чайковського (з 2008 р., за сумісництвом) підготував до видання збірку "Чумацькі пісні передстепового Правобережжя". Її зміст становлять нотації й тексти 145 т. зв. чумацьких і споріднених з ними пісень, записаних автором та його колегами на схилку ХХ – початку ХХІ ст. у Кіровоградській області, на півдні Черкаської та заході Дніпропетровської областей, а також ґрунтовне наукове дослідження (таблиці, реєстри, карти-схеми). Вона в усій можливій повноті презентує палітру чумацьких сюжетів та наспівів регіону. Матеріал збірки опрацьований автором із застосуванням сучасних методів нотної транскрипції та наукової атрибуції, властивих українській етномузикології ХХІ століття. У розгорнутій вступній розвідці чумацькі пісні регіону розглянуто в історичному, етнокультурному, географічному та музично-стильовому аспектах. Фактично праця стала першою масштабною монографічною публікацією чумацьких пісень за часів незалежності України. Для порівняння у додатках вміщено чумацькі пісні з цих теренів, виявлені у друкованих виданнях початку ХХ ст., однак абсолютна більшість матеріалів оприлюднювалася вперше.

Олександр Терещенко

Завдяки заснуванню у 2017 р. Українського культурного фонду (далі – УКФ) та створенню ним можливостей для реалізації творчих і наукових ідей, директором КЗ "Кропивницький музей музичної культури ім. Кароля Шимановського" і співкерівником фольклорного гурту "Млиночок" Олександром Полячком у рамках програми "Створюємо інноваційний культурний продукт" було підготовлено проєкт "Чумацькі пісні передстепового Правобережжя", метою якого було видання 1000 примірників однойменної збірки й улаштування 10 презентацій видання в трьох областях України та Києві. Проєкт було підтримано й профінансовано в загальній сумі 161,421 тис. грн., в т. ч. УКФ – 146,248 тис. грн., решта – партнери: Управління культури і туризму Кропивницької міської ради, ГО "Центр розвитку національних культур 'Єдина родина'", ГО "Об’єднання поляків 'Полонія' імені Кароля Шимановського".

Задля проведення презентацій збірки гурт "Млиночок", що діє від 2011 року при КЗ "Кропивницький музей музичної культури ім. Кароля Шимановського" спеціально розучив близько 10 пісень зі збірки. Під час окремих презентацій до "Млиночка" очікувано долучились гурти "Дике Поле" (Кропивницький) і "Гуляйгород" (Кропивницький–Київ), які й раніше мали в репертуарі пісні, представлені у збірці. Люб’язно відгукнулися на запрошення виступити з виконанням чумацьких пісень, записаних в інших регіонах, гурти "Древо", "Володар" (обидва – Київ) та "Дивень" (Дніпро). Відеозапис виконання пісень під час презентації збірки в Музеї Івана Гончара розміщено на Ютубканалі цього музею KOZAMEDIA: Виступ гурту "Млиночок" (Кропивницький), Виступ гурту "Древо" (Київ), Чоловічій спів від гурту "Гуляйгород" (Київ). Збірка була видана, розповсюджена та розміщена у відкритому доступі на сайті Олександра Терещенка "Фольклор Кіровоградщини". Фото та відеоматеріали презентацій опубліковані на сторінці проєкту у Фейсбуці та платформі Ютуб, зокрема відеодайджест проєкту.

Наступного, 2020 року декілька пісень, виконаних під час презентацій увійшли до програми концерту гурту "Млиночок" під назвою "Пісні Тимошівки" (села, де народився польський композитор К. Шимановський). Он-лайн трансляція та відео-версія концерту, що відбувся в рамках XVIII фестивалю "Осінь з музикою Кароля Шимановського: діалог культур і часів на малій батьківщині композитора" за підтримки УКФ, було здійснено режисером Тетяною Осико, продюсером Денисом Іванченком та ін. Це стало початком співпраці, яка дозволила підготувати та втілити в життя за підтримки УКФ веб-серіал "Чумацькі пісні".

На етапі формування ідеї проєкту було встановлено, що ані в Україні, ані за кордоном не створювалися музичні альбоми, інші види аудіовізуальної продукції, які б фокусувалися саме на традиційній чумацькій пісні. У медіапросторі переважали записи виконання чумацьких пісень у хорових обробках (хор "Чумаки", Київський академічний театр українського фольклору "Берегиня" та ін.), зразки перетворення чумацьких пісень в академічному музичному мистецтві (фольк-симфонія "Чумацькі пісні" для солістів, хору та симфонічного оркестру В. Зубицького, 2012) та музичних стилях рок, World Music тощо: пісні гуртів "ДахаБраха", "ТаРута", "Коралі", "Пропала грамота", "Очеретяний кіт", "Гайдамаки", "Flit"; солістів Юрія Йосифовича, Сашка Лірника (О. Власюка), Каті Чілі та деяких інших. Єдиною доступною аудіовізуальною презентацією автентичного виконання чумацьких пісень була добірка проєкту "Поліфонія" (реалізованого, в т. ч., за підтримки УКФ: Song list (polyphonyproject.com). Вона, як відомо, на високому технічному рівні документально зафіксувала сільське виконавство в другій половині 2010-х рр. Однак, у цей час, унаслідок процесу вгасання традиції, добір виконавців, географія, кількість записаних пісень та коло чумацьких сюжетів виявилися вкрай обмеженими.

Тож в основу нашого задуму лягло завдання виявити, систематизувати і представити широкому загалу (а не лише вузькому колу фольклористів та зацікавлених осіб) майстерно виконані найбільш яскраві і різноманітні чумацькі пісні, записані в усіх основних регіонах України. Нас надихали ідеї ствердження мистецької цінності чумацьких пісень та автентичного фольклору в цілому, створення продукту, який розкривав би потенціал традиційного народного співу як одного з культурних брендів України, слугував би промоції держави за кордоном (серіал субтитровано українською та англійською мовами) та розвитку регіонального туризму.

Найкращим, на наш погляд, способом втілити цей задум у відеоформаті було записати пісні з числа кращих знахідок фольклористів за останні півстоліття в інтерпретації сучасних фольклористичних гуртів і сольних виконавців, що практикують т. зв. автентичну манеру співу, тим самим переконуючи, що виконання фольклору в оригінальному необробленому вигляді є актуальним для сучасного урбаністичного середовища. Задля повноти загальної картини у кожній із запланованих 12 серій мала звучати чумацька пісня з іншим сюжетом у виконанні гурту або соліста, які представляли б щоразу інший регіон.

Щодо виконавців задум, на наш погляд, вдалося реалізувати. Зважаючи на те, що в деяких регіонах фольклорні гурти чи солісти обраного нами напрямку, на жаль, відсутні (або їхня діяльність недостатньо відома), до участі в проєкті, крім згаданих вище "Володаря", "Гуляйгорода", "Древа", "Дикого Поля" та "Млиночка" було запрошено "Божичів", "Гуртоправців" (Київ), "Муравський шлях" (Харків), "Сільську музику" (Рівне), солістів – Олексія Зайця (Київська обл.), Юрія Кондратенка (Львів) та Олександра Терещенка (Кропивницький). Таким чином, завдяки проєкту вперше в Україні на високому мистецькому і технічному рівні було відзнято свого роду антологію провідних фольклористичних гуртів і солістів, виконання яких зачаровує українським традиційним багатоголоссям та орнаментикою сольного співу (звичайно, на матеріалі чумацьких пісень). Усі названі виконавці поставилися до проєкту максимально відповідально, за що їм уклінно дякуємо. Окрім запису власне чумацьких пісень були проведені бліц-інтерв’ю зі співаками, переважно керівниками задіяних гуртів та солістами, в яких розкрито їхнє особисте ставлення до виконуваних творів та фольклору в цілому. Це, з одного боку, полегшує аудиторії сприйняття традиційної культури, а з іншого популяризує виконавців-фольклористів. Тож для фольклорних колективів та окремих виконавців участь у такому масштабному та комплексному проекті стала, як видається, промоцією, розширенням поля діяльності та вартісним досвідом творчої співпраці.

Щодо регіонів і сюжетів записаних пісень довелося піти на невеликі компроміси, оскільки, по-перше, до цього спонукали зібраний матеріал та побудована на його основі фабула серіалу, а по-друге, в деяких виконавців співпали наявні в їхньому репертуарі чумацькі сюжети. Останнє, зрештою, віддзеркалило уподобання носіїв фольклору кінця ХХ–поч. ХХІ ст., які не донесли до нашого часу низку зафіксованих у попередній період чумацьких пісень (на жаль, тоді записано було переважно лише тексти). Доводиться констатувати, що у низці регіонів відсутні або не оприлюднені аудіозаписи, які можна було б достовірно реконструювати. Як наслідок, деякі сюжети залишилися "поза кадром", натомість у трьох із 12-ти серій прозвучали варіанти тієї самої (за сюжетом) пісні про смерть чумака. З іншого боку, як позитивний момент цього сюжетного дублювання з’явилась можливість порівняння пісень з Бойківщини, Західного Полісся та Черкащини, схожих за тематикою і, частково, текстом, але дуже далеких у музичному відношенні, адаптованих свого часу носіями фольклору у відповідності до місцевих канонів і стилів.

З метою наблизити аудиторії думки й почуття наших предків, авторська група проєкту в складі О. Полячка, Д. Іванченка та Т. Осико вирішила представити чумацькі пісні у відповідному географічному та історико-культурному контексті. Задля цього до реалізації проєкту були залучені близько 100 організацій: понад 30 музеїв; близько 20 інших закладів культури та громадських організацій; понад 20 наукових установ і науковців, з яких близько половини спеціалізуються на вивченні фольклору, а решта – інших галузей знань: історії, астрономії, геодезії і картографії, геології, археології, медицини та ін.; понад 15 підприємств у сфері солевидобування, риболовлі, логістики, торгівлі, туристичного і ресторанного бізнесу та ін. З їх допомогою (частково безоплатною, частково на платній основі) вдалося в межах одного проєкту висвітлити близько 100 пов’язаних з чумацтвом об’єктів і пам’яток з усіх регіонів України, записати інтерв’ю у близько 90 експертів, дати уявлення про основні особливості чумацького промислу та чумацькі шляхи України. Проєкт не лише презентував чумацтво як один з чинників становлення української нації, а й показав, як чумацькі традиції продовжуються у багатьох сферах сучасного життя.

Отже, проєкт складається з 12 серій тривалістю від 15 до 32 хвилин. Загальна тривалість – близько 200 хв. Найдовші серії (2–4) були поділені на дві частини, тож усього в серіалі 15 відео. Кожна із серій закінчується чумацькою піснею (найчастіше її фрагментом), як вишенькою на торті. Епізоди й розповіді, що передують пісні, побудовані так, щоб налаштувати глядача на сприйняття нового і незвичного для нього фольклорного артефакту.

1 серія. Це вступна серія, свого роду пролог, який дає загальне уявлення про обидві головні теми серіалу – чумацтво і автентичне виконання фольклору. Історики Олексій Савченко і Вадим Назаренко розповіли про чумацький бізнес, картографи Данило Кінь і Микола Трюхан – про чумацькі шляхи, астроном Олександр Велесь – про зірковий "Чумацький шлях" та орієнтування по небу. Музиканти Тарас Компаніченко, Оля Чернишова (гурт [О]), Олег Скрипка (гурт "ВВ") та Євген Єфремов (гурт "Древо") підкреслили важливість наслідування автентичної фольклорної традиції. Гурт "Древо", пісня "Ой з-за гори, да й з-за кручі..." (Полтавщина).

Основний матеріал 2 серії знято в Дрогобицькій солеварні та поблизу недіючих вже солотвинських копалень. Юрій Кондратенко, пісня "Ой ходив джумар" (Львівщина).

У 3-ій серії колишні директори соляних заводів Михайло Остапчук (Арабатська стрілка), Леонід Руднєв (Кінбурнська коса) та підприємець Юрій Борзунов (озеро Сиваш-Каховка) розповіли про технологію вирощування солі, Ахтем Сеітаблаєв та Гульнара Абдулаєва – про політичні, економічні, побутові та культурні стосунки між чумаками і кримськими татарами. Гурт "Володар", пісня "Ой їхав чумак да й у Крим по сіль" (Черкащина). До найзахоплюючих епізодів серіалу належать презентація чумацьких ікон на камбалі на даху херсонської багатоповерхівки, "заговір стихії" на березі Південного Бугу, куштування ікри та червоної риби на одеському Привозі та розповідь про чумацькі хрести неподалік від прісного Гаджибейського та соленого Куяльницького лиманів.

У 4-ій серії чумацький шлях веде від Черкас і гетьманських резиденцій у Чигирині і Суботові через Дніпро, де зберігається віз, куплений ще самим Д. Яворницьким, Хортицю, де колекція козацьких люльок виставлена у формі сузір'я "Чумацький шлях", села Чумаки під Нікополем та колишнього Микитинського Перевозу і потужного чумацького возу в нікопольському музеї до биків і корів сірої української породи в заповіднику Асканія-Нова, де науковець Наталя Корінець розповіла, як із представників цієї породи робили справжніх волів. Гурт "Дике Поле", пісня "Ой гей, воли, сірі ж половії" (придніпровська частина Кіровоградщини).

У 5-ій серії серії розповідається, що виробництво солі на Сході України починалося з випарювання її на солоних озерах Слов'янська. Нині цей метод поступився підземному, тож більша частина матеріалу знята на руднику №1 найбільшого солевидобувного підприємства Центральної та Східної Європи "Артемсіль" у Соледарі. Там впровадили екскурсійні маршрути, виготовили з солі барельєф вола і возу с сіллю. Популяризують чумацтво й у Харківському художньому музеї, адже в його колекції є бронзова "кабінетна" скульптура чумака роботи Є. О. Лансере та картина "Відпочинок у степу" В. Орловського. В репертуарі ж харківського гурту "Муравський шлях" чимало саме чумацьких пісень.

Центральний епізод 6-ої серії – зворушлива зустріч на березі Кременчуцького водосховища з 80-річною переселенкою з одного з затоплених у 1950-х роках сіл на Варварою Костенко. За її участі хлопці з "Гуляйгорода" 20 років тому записали від неї та її старших, нині вже покійних подруг, унікальну чумацьку пісню. Саме цю пісню гурт заспівав у човні над затопленим селом Шабельники (місцезнаходження села визначили за координатами).

"Смачна" 7-ма серія присвячена чумацьким стравам та розвагам у придорожних шинках і корчмах. У ній Гурт "Божичі", звучить пісня «Ой був чумак на риночку» (Житомирщина). Це весела пісня про чумака, що загалом нетипово для пісень чумацької тематики. Жартівливий характер пісні дав можливість створити максимальний контраст по відношенню до попередньої та наступних серій, у яких через призму чумацтва висвітлено драматичні й трагічні сторінки історії.

У 8-ій серії колектив "Гуртоправці" виконав пісню "Летить пугач, та й понад болотом" (Чернігівщина). Запис вдалося здійснити у Седневі, у височенній дерев’яній козацькій церкві, в якій знімали культовий фільм "Вій". А в Чернігові знайшлося автотранспортне підприємство "Чумацький промисел", власник якого Сергій Чумак свідомо продовжує справу своїх предків. Тематику серії доповнює діалог з медичним істориком про чумацьку медицину.

Зйомки у зоні відчуження кидають специфічне світло на чумацьку пісню, яку зберегли в пам’яті й передали наступним поколінням вимушені внаслідок аварії на ЧАЕС переселенці з Чорнобильської зони. Олексій Заєць на Півдні Київщини намагається продовжувати не лише пісенні, а й побутові традиції поліського села, так само як ще один герой серії – колоритний пан Савка, що відтворив невеличкий хутір у Нових Петрівцях.

10 серія. Вітовтова дорога. Луцький поліський гостинець. Регіон – Західне Полісся, Волинь. Гурт "Сільська музика", пісня "Ой гуляв чумак, гуляв по Дону" (Рівненщина). Рівненський музей бурштину і Луцький замок, "Тунель кохання" і давньоруські церкви Володимира-Волинського створюють яскраве тло для розмови про міжнародні торговельні, зокрема й чумацькі шляхи, які вели далеко поза межі сучасної України. На прохання авторів серіалу Рімантас Слюжинскас розшукав рідкісні відомості про чумаків у Литві, а Олег Коробов наспівав чумацьку пісню, записану в Білорусі (за сюжетом тотожну пісні з 4-ої серії). Тож у цій серії, як вийняток, звучить не одна, а дві чумацькі пісні. Друга – Гурт "Сільська музика", пісня "Ой гуляв чумак, гуляв по Дону" (Рівненщина).

У передостанній серії проєкту висвітлено, зокрема, такі аспекти чумацького промислу, як необхідність долати кордони і сплачувати мито та як прикордонні замки-фортеці у Кам'янець-Подільському й Хотині грали не лише військову, а й адміністративну роль. Окрім того, дослідник чумацьких пісень, укладач збірника "Чумацькі пісні Передстепового Правобережжя" Олександр Терещенко розповідає про роботу над виданням і представляє оригінальний варіант загальновідомої пісні про чайку.

Фінальна серія підсумовує і доповнює зміст попередніх, акцентуючи увагу на таких знакових для України об’єктах, як мала батьківщина Тараса Шевченка, театр корифеїв та Чорний ліс. Віддається належне одному з найзначніших дослідників чумацтва Павлу Рябкову. Символічний характер надано заключній пісні "Ой да не стелися хрещатий барвінку". Виконання її першої частини записано на тлі реконструйованого скіфського кургану, а другої – в фойє залізничного вокзалу. Пісня закінчується словами, винесеними в заголовок серії, натякаючи на майбутню очікувану деокупацію Криму.

Автор проєкту і сценарист Олександр Полячок (учасник і співкерівник гурту "Млиночок"), продюсер Денис Іванченко (в минулому учасник фольклорного гурту Кропивницького музичного коледжу) та режисер Тетяна Осико працювали як єдина команда, обговорюючи як сам задум, так і всі його складові, спільно обираючи найкращі пропозиції. Задля того, щоби зацікавити серіалом якнайширшу аудиторію було запрошено актора Назара Полюка. Він блискуче зіграв роль ведучого-"провідника" – особи, яка не є виконавцем знавцем чумацтва чи фольклору, але має щиру зацікавленість і завдяки цьому веде глядача за собою. Назар став і обличчям серіалу, і його співтворцем, вдало адаптуючи текст та імпровізуючи мізансцени.

Ведучий "Чумацьких пісень" Назар Полюк

До проєкту були залучені такі лідери думок, як Олег Скрипка, Тарас Компаніченко, Ахтем Сеітаблаєв, Марко Галаневич, Сергій Строян, Оля Чернишова, Євген Клопотенко, Артем Чапай та особи, знані в окремих регіонах. З-поміж останніх виділяються оригінальністю гід Ервін Міден (Чернігів), мандрівник Іван Онисько (Чернівці), художниця Оксана Оснач (Херсон) – на фото, популяризатор чумацтва Юрій Шевченко (Миколаїв) та ін.

Науковість серіалу забезпечили авторитетні фахівці у галузях історії, філософії, солеваріння і солевидобування, геології, астрономії, картографії, логістики, етнографії, зоології, медицини, кулінарії, торгівлі, архівної та музейної справи та ін. У зйомках взяли участь провідні дослідники чумацтва Світлана Проскурова (Кропивницький) та Віктор Філас (Запоріжжя), найкращий фахівець щодо історичних шляхів України Володимир Пришляк (Луцьк) – на фото та ін.

Серії чергуються (у межах єдиного режисерсько-постановочного художнього бачення) за художнім принципом контрасту-взаємодоповнення щодо виконавських складів (гурт, соло або дует), стилістики пісень, особистостей та профілю експертів, локацій (урбаністичні та природничі, інтер’єри та екстер’єри), композиційних і аудіовізуальних елементів, прийомів та засобів.

Відгуки аудиторії (коментарі на Ютубі, листи та усні оцінки під час презентацій тощо) свідчать про високу оцінку зусиль авторської групи, ведучого та інших фахівців, задіяних у проєкті: оператора-постановника Івана Віссаріонова, операторів Олексія Ващука та ін., звукооператора Ореста Брігідера, адміністратора-консультанта Костянтина Коновалова, монтажерів, художників, перекладача, піарників та ін. (всього близько 25 осіб).

Медійний супровід проєкту забезпечили Дмитро Полячок, Олександр Полячок та Олеся Найдюк у всеукраїнських медіа Kyiv Daily, Укрінформ, журнал Країна, Радіо Культура, а також у регіональних ЗМІ, переважно в Кропивницькому.

На сторінках проєкту в Фейсбук та Інстаграм висвітлювалася хроніка і перипетії знімального періоду, під час якого знімальна група побувала в багатьох містах України, що нині знаходяться під російською окупацією або сильно постраждали від ракетних чи артилерійських обстрілів. Це Соледар, Слов’янськ, Генічеськ, Кінбурнська коса, Арабатська стрілка, Асканія Нова, Каховка, Гола Пристань, Херсон, Очаків, Миколаїв, Харків, Чернігів.

Проєкт профінансовано Українським культурним фондом в сумі 1 948 531 грн. 40 коп. та реалізовано в період 9 липня – 11 листопада 2021 р. Веб-серіал розміщено у вільному доступі на новоствореному однойменному Ютюб-каналі у жовтні–грудні того ж року. За ініціативою авторської групи у 2022 р. на каналі викладаються додаткові відео з повними версіями виконаних пісень (адже в серіалі 9 з 12 пісень представлені у скороченому вигляді).

Станом на кінець вересня 2022 р. в Ютюб-каналу "Чумацькі пісні" було 1,39 тис. підписників, загальна кількість переглядів сягнула 280,8 тисяч, аудиторія проєкту склала не менше 30 тис. осіб (кількість переглядів одного з відео, а саме, 2-ої частини 4 серії з написом на прев’ю «Сафарі на волів»).

Фото: Ореста Брігідера, Марії Полячок, Олексія Ващука, Івана Віссаріонова, Світлани Концедалової, Костянтина Коновалова.

Висловлюємо велику подяку за підтримку, консультативну і організаційну допомогу, яку надали команді проєкту Кафедра історії української музики та музичної фольклористики Національної музичної Академії України ім. П. І. Чайковського в особі доцента Ірини Клименко та професора Євгена Єфремова, Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка в особі доцента Андрія Вовчака, Литовська академія музики і танцю в особі Рімантаса Слюжинскаса, Лабораторія фольклору та етнографії Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки в особі викладача Галини Пшенічкіної, Кафедра народної художньої творчості та фольклору Факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв в особі доцента Маргарити Скаженик, Польський Інститут у Києві в особі його директора Роберта Чижевського та ін.